Канабис Меф Канабис МЕФ Кохма Cocaine A PVP ГАШ Гашиш

В общем, начну по порядку, пацаны. Так получилось, что мой друган Кун, самый огонь парень в нашем дворе, поделился со мной инфой про новую закладку. Ходит слух, что это что-то невероятное, что даже самый загнувшийся из нас на коричневом чувствует себя вновь ожившим!

Естественно, я не могла пройти мимо такого события! Ну и встречаемся с Куном в парке, и он достает свою коричневую чудо-вещь из кармана своих джинс. Я, между прочим, сразу же отметила, что его новые кеды-кроссовки вполне гармонируют с моими волосами, глубоким чёрным цветом. В общем, образ у нас, как дропов, получился такой бомбический, что и пацанов вокруг сразу можно сбить с толку!

Полный угар! Кун достал из своего зип-лока несколько пакетиков с героем. Я знала, что сегодня будет весело. Кун цепанул меня первой, на самом деле, я даже не чувствовала укола, только тупую боль, потом перетекавшую в глубокий и приятный кайф. Блямба, это был полный отрыв!

Когда мы оказались лежащими на газоне парка, смеялись до слез и глаза у нас были красные, как помидоры. Я решила, что сейчас самое время об этом рассказать Куну. Он мне так понравился, особенно когда его улыбка становилась еще шире на фоне наркотического веселья.

"Эй, Кун! - крикнула я ему в лицо, - знаешь, что я варваровцев совсем не боюсь? Мне они вцепились в голову и я решила, что мой образ должен быть розовым! Ты же не против, правда?"

Вслух Кун ржал, как лошадь, но я сразу поняла, что на его лице есть согласие. И вот он тащит меня в местную парикмахерскую, чтобы закрепить наш весенний образ. Парикмахерши там стали недоумевать, какой дьявол меня укусил, но это было им вроде как пофиг.

Так получилось, что у нас было много времени, и мы вместе наслаждались процессом: Кун шутил, а я смотрела на его смешные усишки, парикмахерши радовались, что у них новый эксперимент на голове. В общем, веселухи хватало на всех нас.

Ты знаешь, кодеин мне никогда не нравился, он как-то слишком тухлый и не бросается в глаза. Но сегодня он как-то сразу влетел в голову, и я поняла, что розовые волосы - это мой фирменный цвет. Иногда мне кажется, что они даже подчеркивают мой новый взгляд на жизнь, на мир вокруг меня.

Закончив все наши шуточки в парикмахерской, мы решили погулять, ведь еще рано было и город погрузился в тусклый полумрак. Вдыхая розовый дым и ощущая чарующий запах героина, мы прогуливались по улочкам и делились своими самыми сокровенными мыслями. Кун смотрел на меня восторженным взглядом, а я просто погружалась в свои розовые мысли.

Как-то раз нас остановила полиция, ну а чего еще они должны были делать в нашем угаре, братва? Кун, особа опытная, просто скинул пакетик на землю и дальше держался, как ни в чем не бывало. А меня, бедолагу, взяли проверять на досмотр. Знаешь, это был мой первый раз, и я была настолько погружена в свои розовые мысли, что даже не ожидала, что такое может случиться.

Меня достали из машины, я попыталась смайлить, но в душе страшно волновалась. Когда полицейский начал осматривать мои волосы, мои розовые пусики, я чуть с ума не сошла от страха. Да, братишка, это было просто жестко!

Вот тут потянулось время, кажется, они меня там погладили, пощупали везде и ничего не нашли. Потом вернулись к машинам, и я услышала, как один полицейский сказал другому: "Что за такие дропы сегодня? Вспомнил, как в 90-е было, черт возьми!" Ну, тут я поняла, что везение было на нашей стороне, и мы продолжили свои угарные штуки дальше.

Так вот, парни, я завернулась в геройные волны и покрасила свои волосы в розовый, чтобы подчеркнуть свою новую жизнь, новый настрой. И что? Мне понравилось! И даже если кто-то будет говорить, что это дурной пример для молодежи, то я отвечу им: "А хуй вам!" Ведь я делаю то, что я хочу, и смотреть на свои розовые волосы - это просто кайф! Будьте себе такими же уникальными, как я!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.